СПІЛЬНОТЕКА

СПІЛЬНОТЕКА ВІД ЮНІСЕФ

СПІЛЬНОТЕКА — це каталог діджитал та друкованих матеріалів із тем безпеки, харчування, здоров’я та гігієни, психологічної та соціальної підтримки тощо. Всі матеріали розроблені консультантами Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та експертами в різних галузях .

Каталог матеріалів:

БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ ДІТЯМ НА КОРИСТЬ

БЕЗПЕЧНІ ВЕСНЯНІ КАНІКУЛИ, 2023

Шановні вихованці та батьки! 

З приходом березня наближаються і весняні канікули в дітей. А це привід відпочити та набратися сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля дитини за межами дому у вечірній час.

Нагадування для дітей:

• Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Будь обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.
• Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.
• Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
• Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.
• Будь обережним біля водоймищ, не ходи по льоду у період танення. Не влаштовуй ігри поблизу водоймищ
• Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.
• Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.
• Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.

Увага батькам!

• Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.
• Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, про правила поведінки в громадських місцях.
• Постійно нагадуйте про правила власної безпеки, особливо під час повітряної тривоги!
• Бережіть себе!
• Корисний перегляд для дошкільнят:
• Безпечні весняні кунікули з песиком Патроном
• Правила поведінки під час весняних канікул

Інформація для батьків

«Готовність дитини до школи»

Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.

Фізіологічна готовність дитини до школи.

Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо

Психологічна готовність дитини до школи.

Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.

 1. Інтелектуальна готовність до школи означає:

- до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);

- він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;

- дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;

- повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.

2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:

- дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;

- толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;

- моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;

-дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.

3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:

- розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;

- наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;

- здатність дитини виконувати завдання, яке йому не зовсім до душі, але цього вимагає навчальна програма;

- наполегливість - здатність протягом певного часу уважно слухати дорослого і виконувати завдання, не відволікаючись на сторонні предмети і справи.

• Пізнавальна готовність дитини до школи.

Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?

1) Увагу.

• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.

• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.

• Вміти виконувати роботу за зразком, наприклад, з точністю відтворювати на своєму аркуші паперу візерунок, копіювати рухи людини і так далі.

• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.

2) Математика.

• Цифри від 0 до 10.

• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.

• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».

• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.

• Орієнтування у просторі і на аркуші паперу: «праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, над, під, за і т. п.

3) Пам'ять.

• Запам'ятовування 10-12 картинок.

• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.

• Переказ тексту з 4-5 речень.

4) Мислення.

• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.

• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» і т. д.

• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.

• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.

• Складати пазли без допомоги дорослого.

• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.

5) Дрібна моторика.

• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.

• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.

• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.

• Виконувати аплікації.

6) Мова.

• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.

• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.

• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.

• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.

• Розрізняти в словах букви і звуки.

7) Навколишній світ.

• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.

• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.

 

Батькам на замітку

П'ять причин читати дитині на ніч

      

Інформуємо, рекомендуємо, радимо

 

Весна йде. Як підтримати імунітет дитини?

ВЕСНА ЙДЕ. ЯК ПІДТРИМАТИ ІМУНІТЕТ ДИТИНИ?

Більшість дітей вже встигли хоча б раз нагадати своєму організму про те, що таке ГРЗ: дійсно, важко не захворіти хоча б раз, коли навколо “літає” таку кількість інфекцій, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Переважна більшість мам формулу «напоїти-зволожити-провітрити» під час застуди дитини засвоїли досить добре, проте до цих пір залишається відкритим питання: що ж робити після хвороби? Як нам зміцнити імунітет? Може, потрібен курс вітамінів? А які краще? І що тепер з щепленням – робити чи не робити? А якщо робити, то коли – через 2 тижні? Постараємося розібратися.

З приводу «зниженого» імунітету. Те, що дитина хворіє на ГРВІ, не є ознакою зниженого імунітету. Більш того, система імунної відповіді вкрай складна і багатогранна, тому, емпіричне призначення «імуномодуляторів» швидше нашкодить, ніж допоможе. Тому, завдання батьків – створити дитині комфортні умови: свіже повітря, режим дня і сну, повноцінне харчування. Величезна кількість інфекцій передається повітряно-крапельним шляхом, тому, повертаючись додому з вулиці, очистіть слизову носа сольовим розчином і помийте дитині особа (до речі, руки вимити – теж не зайве).

Наступне питання – вітаміни. Доступність практично будь-якої їжі зводить до мінімуму ризик «авітамінозу». Це скоріше є питанням повноцінного харчування. Тому, для того, щоб наситити дитину всіма необхідними речовинами, переконайтеся, що він харчується 4-5 разів на день, щодня отримує каші, м’ясо, кисломолочні продукти, овочі та фрукти. При цьому найбільш корисні для дитини ті овочі і фрукти, які ростуть в «рідному» кліматі. Тому варто з літа запастися вітамінним скарбом в морозильнику і розумно його витрачати на протязі зими і весни.

Окремо варто поговорити про те вакцинації. Після одужання дитини можна вакцинувати відразу ж. Існує досить обмежений перелік протипоказань для проведення вакцинації, про яких знає педіатр і «залишкові явища» у вигляді нежиті і покашлювання до них не відносяться. Дітки з хронічними захворюваннями також підлягають проведенню щеплень, так як ризик важкого перебігу і ускладнення під час інфекційного захворювання, у таких пацієнтів вище, ніж у абсолютно здорових дітей. Це ж стосується і сезонної вакцинації від грипу.

Найбільш ефективним способом профілактики є загартовування дитини, режим дня і сну, повноцінне харчування, фізична активність, свіже повітря і своєчасна вакцинація. Дотримуватися цих нехитрих рекомендації досить просто і приємно. 

Формуйте корисні звички і будьте здорові!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Методичний порадник для вихователів

 Методичний порадник для вихователів

Як створити інноваційне розвивальне предметне середовище у ЗДО.

Освітнє середовище - сукупність зовнішніх умов, факторів, впливів, способів навчання і виховання, необхідних для успішного функціонування освіти. Це один з головних чинників вдосконалення освітнього процесу. Іншими словами, це середовище для формування та розвитку особистості. Освітнє середовище має такі характеристики, як: цілісність, різносторонність, варіабельність, суб'єктивність, соціокультурна мобільність, координованість, емоційна насиченість. 

Середовище спрямоване на розвиток дитини у різних сферах дитячої життєдіяльності:

Фізичній

Пізнавально-інтелектуальній

Соціально-моральній

Комунікативно-мовленнєвій

Художно-естетичній

Предметно-практичній.

Чинники розвитку середовища впливають на дорослих і дітей безпосередньо та опосередковано, ситуативно і систематично. Залежно від цих чинників виділяють основні види розвивального освітнього середовища: предметне, природне, інформаційне, соціальне, внутрішнє (простір власного Я особистості).

 Принципи при проєктуванні розвивального середовища

Є 13 принципів, що допоможуть Вам у проєктуванні предметного розвивального середовища:

1) Враховуйте вік вихованців. При виборі засобів та обладнання для навчання беріть до уваги потреби дітей різного віку. А також орієнтуйтесь на сенситивні періоди. Це так звані «вікна можливостей», які підказують оптимальний період для навчання дитиною чогось. Їх легко помітити, якщо спостерігати за інтересом дитини до певних видів занять.

2) Розвивальна спрямованість. Облаштовувати осередки необхідно з урахуванням найбільш актуального заняття для розвитку дитини в даний час. Орієнтуйтесь на особистісний підхід і творчий розвиток дитини. 

3) Розширення та вдосконалення. Важливо урізноманітнювати умови розвитку дитини, можливості для її якісного навчання. Необхідно максимально збагачувати діяльність дитини в середовищі, задовольняти потреби її розвитку.

4) Поєднання різних видів діяльності, таких як спілкування, гра, праця, пізнавально-пошукова, рухова, художньо-мовленнєва, образотворча та інших.

 5) Функціональності. Нашим завданням є підлаштувати елементи предметного середовища до освітніх цілей і програми. Вони мають відповідати вимогам: практичність у використанні, мобільність, варіабельність. Як написати якісний фандрейзинговий план

 6) Культуровідповідності, зв'язку з реальним життям.

7) Діалогу та співпраці. Просторове розміщення й вміст осередку має сприяти співтворчості та спілкування однолітків між собою і з дорослими.

 8) Динамічності. Наповнення середовища має бути мобільним, для того щоб його можна було легко змінювати та вдосконалювати. Однак, потрібно забезпечити відносну постійність, для відчуття комфорту і захищеності. На основі цієї постійності можна вносити необхідні корективи. Такі періодичні зміни та оновлення середовища дозволять не втрачати інтерес вихованців до навчання. Не забувайте наповнювати середовище відповідно до вподобань дітей, а також враховуйте психолого-педагогічну доцільність.

9) Активності. Середовище має спонукати до активного розвитку та дозвілля дітей, взаємодії з його наповненням. Воно має бути розраховане на зниження надмірної активності дитини, щоб «переключити» її на інші види діяльності.

 10) Емоційного комфорту. Принцип базується на відчутті благополуччя дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього потрібно забезпечити позитивні емоції,  різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.

 11) Центрування. Допомагає комфортно розташовуватись у просторі, дає змогу взаємодіяти дітям у групах, не заважати один одному, почергово змінювати вид діяльності.

 12) Естетичності. В облаштуванні приміщень, майданчиків, території закладу важливо поєднювати звичні та нестандартні елементи. Потрібно орієнтуватись на загальні канони естетичної організації предметного середовища. Правильне оформлення створює сприятливі умови для комфортного та цікавого перебування дітей.

 13) Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід не тільки естетично, а безпечно. Потрібно організовувати середовище відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.

Види освітніх осередків у групі

У групових приміщеннях виокремлюють такі освітні осередки: Книжковий

Природничий

Художньої діяльності

Театральної діяльності

 Освітньо-пізнавальної діяльності

 Ігровий з різними видами ігор - спортивними, інтелектуальними, настільними, конструкторсько-будівельними

Відпочинковий

 Батьківський

 Виставковий тощо.

БАТЬКАМ

«Як говорить ваша дитина».

Мова дитини не виникає сама собою. Вона розвивається поступово, іноді зі значними труднощами тільки завдяки зусиллям дорослих. На жаль, трапляється, що батьки звертають увагу на погану мова дитини пізно. Пригадується такий випадок. Мати звернулася за консультацією до фахівця - логопеда «Донька навчається в першому класі, але вона не може правильно читати і писати. Пише так, що діти сміються, адже вона не дурна і чує добре». Після бесіди з матір'ю з'ясувалося, що дівчинка до надходження в школу так і не навчилася говорити правильно. Але батьків тоді це не турбувало.

 Навпаки їм подобалося, коли вона картавила, вони вважали це забавним і не поправляли її. З нею мало розмовляли, не читали книг, віршів. Вважали, що все вона засвоїть у школі. В результаті у дівчинки виявилося недорозвиток мовлення, яке завжди ускладнює навчання читанню і письму. Тому хочеться розповісти батькам, як розвивається мова дитини. Коли необхідно розмовляти з дитиною. З найперших днів його життя. І через місяць ви з радістю переконайтеся, що дитина реагує на ваші звуки. З шести місяців дитина вже починає розуміти окремі слова і фрази, зв'язувати їх з предметами. Зрозуміло, що і цього його треба вчити. Слід пам'ятати, що нові слова і фрази малюк може дізнатися тільки від вас, і вимовляти захоче тільки вам.

А завдання дорослих при цьому заохочувати мова дитини, радіти їй. Якщо вам не вдається пробудити в дитини інтерес до мови, то загальмується його мовленнєвий розвиток, а також розумовий розвиток. Спонукаючи дитину до мовлення потрібно постійно ставити йому запитання. Тут більше можливості для збагачення словника дітей. Дуже важливо спонукати дитину ставити запитання. Трирічній дитині читають книги. В основному це книжки, які складаються з картинок із короткими текстами. Дорослі пояснюють дитині ілюстрації, просять його показати, наприклад, де машина, де великий будинок, а де, а де маленький і т.д. Необхідно розучити з дитиною невеликий вірш, розповісти або почитати легкі для розуміння казки та оповідання. Потім малюк відтворює зміст почутого, відповідаючи на питання. Таким чином, розвивається у дитини і мова, і пам'ять.

Батьки повинні терпляче й уважно слухати дитину, допомагати йому при цьому питаннями, підказкою. Не слід спонукати дітей заучувати занадто важкі для них казки, забавлянки, скоромовки. У деяких дітей може бути занадто тихий голос. Це зазвичай спостерігається у дітей фізично ослаблених, боязких, соромливих. В такому випадку добре почати розмову з дитиною на великій відстані. Не помітно для себе малюк почне посилювати свій голос. Так само потрібно спонукати його читати вірші, розповідати казки, віддалившись в інший кінець кімнати. Але ніколи не слід спонукати говорити дитини голосно. Тільки підбадьорювання, ласкаві вмовляння приведуть до бажаного результату.

 

Це свято було запроваджено у1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Вперше воно відзначалося в Парижі, де розташована штаб-квартира цієї міжнародної організації. “Поезія,— говориться в рішенні ЮНЕСКО,— може стати відповіддю на гострі й глибокі духовні питання сучасної людини— але для цього необхідно привернути до неї увагу якомога більш широких верств суспільства. Крім того, Всесвітній день поезії має дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями переважно й доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”. Цей день покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії яксправді сучасного мистецтва, відкритого людям.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

 

Ідея відзначати у всьому світі Міжнародний день лялькаря прийшла до відомого діяча лялькового театру Дживадо Золфагаріхо (Іран). У 2000 році на XVIII Конгресі УНІМА в Магдебурзі він виніс цю пропозицію на обговорення. Але, не зважаючи на те, що дискусія про місце і час проведення цього свята була дуже жвавою, це питання так і не було вирішено. Лише тільки через два роки, на засіданні Міжнародної Ради УНІМА, дату святкування було визначено. Традицію Свята лялькарів усього світу відкрив день 21 березня 2003 року. Саме в цей день всі професіонали і прихильники театру ляльок святкують Міжнародний день лялькаря.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЯЛЬКАРЯ

Інформуємо

 

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО БУЛІНГ?

                                          ЩО треба знати про булінг

 "Булінг - це цькування дітей однолітками в дитячих колективах. Це агресивна і свідома поведінка однієї дитини стосовної іншої. Від випадкової бійки буллінг відрізняється систематичністю й регулярністю"

Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.

Причини появи булінгу, його види і наслідки

Жертва булінгу - це хто?

Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей називали "білі ворони". Загалом, жертви - це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків - "битися - погано". Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці - переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.

                  Які причини виникнення булінгу серед дітей?

Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім'ї: конфлікти між батьками, неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може протистояти батькам, які її б'ють чи сваряться. Натомість у школі, серед однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення агресії, виникає схильність до садизму.

Чому цькування проявляється в дитячих колективах? Зокрема, у школі?

Часто вчителі дають початок цькуванню, бо не вміють справлятися з проявами агресії в колективі дітей. Іноді не звертають увагу на травлю між учнями, не контролюють поведінку дітей на перервах. Іноді самі принижують школяра, роблять зауваження й висміють перед усім класом. Сприяти булінгу може наявність у класі визнаного "лідера" чи авторитета чи виникнення конфлікту між двома учнями.

Якщо дитину цькують або ображають у школі, то роблять це часто перед іншими учнями. Жертви мовчать, бо бояться, соромляться. Чому інші діти - свідки - не говорять?

Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з'являється захисна реакція - "мене це не стосується" або "добре, що не я". Свідки не реагують, але перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх, перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають відчуття провини через власну бездіяльність. Глядачі змушені вибирати між силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими.

Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до соціальної ізоляції

Які існують види булінгу?

Розрізняють фізичний, психологічний, економічний і сексуальний булінг. Перший проявляється у вигляді ударів, побиття, щипання. Психологічний - найпоширеніший. Діти насміхаються над жертвою, вигадують образливі клички, поширюють різні чутки, іноді перестають спілкуватися з нею. Економічний булінг - коли в дитини крадуть гроші, ґаджети чи речі. Сексуальне насильство проявляться, коли дитину використовують задля задоволення сексуальних потреб. Сере цього і оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює.

За якими ознаками можна запідозрити у дитини жертву буллінгу?

Загаломполовина дітей, жертв цькування, не розповідають про це. Вони відчувають свою беззахисність і пригніченість перед кривдником. Дуже жорстокий буллінг може підштовхнути жертву на зведення рахунків з життям. Такі діти мають пригнічений вигляд, поводять себе замкнуто, у них проявляєть агресія до дорослих і однолітків. У них може погіршитися здоров'я. Часті психосоматичні прояви у вигляді респіраторних захворювань.

Які наслідки цькування як для жертв, так і для булерів?

Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до соціальної ізоляції. У жертв виникає занижена самооцінка, замкнутість, небажання спілкуватися з іншими, з'являються різні фобії. Можлива поява депресії та суїцидальні нахили. Серед жертв буллінг високий відсоток самогубств. У шкільних "агресорів" буллінг у дорослому віці може виникати почуття провини. Серед булерів чимало тих, хто пов'язує своє життя із криміналом. Насильницькі й авторитарні методи поведінки стають нормою. Буллер проявляє це у ставленні до дітей, дружини. Звідси з'являється так зване домашнє насильство.

Цькування, булінг — визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА БУЛІНГУ

• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

РІЗНОВИДИ БУЛІНГУ

Булінг проявляється в багатьох формах:

Ø      Вербальна;

Ø      Фізична;

Ø      Соціальні форми булінгу;

Ø      Кіберзалякування.

ВЕРБАЛЬНА ФОРМА БУЛІНГУ

Вербальний (словесний) булінг – це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

Що необхідно робити: по-перше, необхідно навчати дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте думку дитини про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки.

ФІЗИЧНА ФОРМА БУЛІНГУ

Фізичний булінг – це фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з’ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв’язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

СОЦІАЛЬНІ ФОРМА БУЛІНГУ

Соціальні форми боулінгу – це соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

КІБЕРБУЛІНГ

Кіберзалякування, кібербулінг – це кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп’ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв’яжіться з місцевими правоохоронними органами.

НАСЛІДКИ ШКІЛЬНОГО НАСИЛЛЯ

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ВЧИТЕЛІ

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

БУЛІНГ В УКРАЇНІ

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.