Батькам

29.09.2023

25.09.2023

Поради батькам: 

Забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та дотримуватись наступних правил:

- не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

-вчити дитину користуватися дверним вічком;

-не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

-вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

-заборонити підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

-заборонити бавитися ріжучими, гострим та вибухонебезпечними предметами;

-не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

-запобігати формуванню у дитини жорстокого ставлення до тварин, не дозволяти дражнити тварин;

-не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

-не дозволяти виходити самим на балкон, відчиняти вікна;

-не дозволяти визирати у відчинене вікно;

-вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

-вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров’я!

Найбільший скарб кожної людини - її життя та здоров’я.

На жаль, розуміння цього до багатьох приходить лише тоді, коли трапляється лихо. Особливо вразливими у непередбачуваних ситуаціях є діти. Щоб уникнути лиха, їм бракує обережності, спритності та елементарного життєвого досвіду. Перші уроки безпеки маленький громадянин отримує, звісно, у колі сім'ї та дошкільних навчальних закладах.

22.09.2023

Консультація для батьків:

"Зміцнюємо імунітет восени"

15.09.2023

Поради батькам 

Як сказати " Не можна", щоб дитина вас почула

11.09.2023

Консультація для батьків:

"Як допомогти дітям полюбити корисну їжу"

08.09.2023

Інформація для батьків:

Старший дошкільний вік. Який він?

05.09.2023

Інформація для батьків:

 Як уберегти дитину від мін та вибухівки

Як виховувати гіперактивну дитину?

Що робити коли дитина б'ється?

Поради які допоможуть батькам оволодіти  азами виховання енергійних дошкільніт

06.03.2023

Інформація для батьків на тему:

"Трудові доручення вдома і в дитячому садку "

Доручення як метод розвитку самостійності у дітей

Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.

Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видатний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостійно одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомогти. Діти 3 — 4 років можуть самостійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші дошкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допомагати дорослим та малюкам.

Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:

• усе, що я можу, — зроблю сам;

• якщо я не вмію, то навчуся;

• умію сам — допоможу іншим.

Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у малюків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.

Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонує¬мо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.

Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

Роль батьків у вихованні працелюбності

Звичайно, виховати самостійну, організовану та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення. Тому ми активно залучаємо їх до цієї роботи, Проводимо з ними бесіди, консультації, залучаємо до участі в освітньому процесі, у «Дні добрих справ», даємо конкретні рекомендації щодо прийомів трудового виховання вдома, які трудові доручення слід давати конкретним дітям, як правильно оцінити результати дитячої праці, підтримати у випадку невдалого виконання доручення тощо.

Для виконання трудових обов'язків вдома під керівництвом батьків ми пропонуємо посильні для дитини доручення, зокрема:

• підтримувати порядок у своєму ігровому куточку;

• поливати кімнатні рослини;

• якщо сім'я тримає город, квітник, виділити для дитини грядку, де вона зможе посіяти городні культури;

• допомагати мамі у хатній роботі — підмести підлогу, витерти пил, прибрати посуд зі столу;

• мити чайний посуд, витирати його й акуратно ставити на місце.

Коли діти усвідомлюють свої обов'язки та набувають практичного досвіду, у них з'являється впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Бони із задоволенням виконують свої обов'язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибиратимуть приміщення, пратимуть, готуватимуть, працюватимуть у саду і на городі. Ми пропонуємо батькам потурбуватися, щоб знаряддя праці, якими користуються діти, відповідали їхнім силам і можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

Для того щоб діти любили працю, щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються лише у результаті повсякденного вправляння. Якщо набуті навички стануть сталими, а обов'язки усвідомленими, то їх систематичне виконання у дитячому садку переросте у звичку.

 Інформація для батьків:  

Консультація для батьків та педагогів: (Булінг)

 «Як навчити дитину цивілізовано виражати свій гнів»

 Гнів є сильною та суперечливою емоцією. У дітей дошкільного віку гнів виникає як реакція протесту на ситуацію, яка її не влаштовує, тому дитина прагне її змінити.

Гнів є однією з базальних емоцій: людина отримала його внаслідок еволюційних процесів. У тваринному світі гнів необхідний для того, щоб вижити, подолати ворога, стати ватажком зграї. Однак у світі людей діють інші закони.

Побутує думка, що сердитися — погано, бо це призводить до бійок, сварок та образ. Однак недаремно існують вислови «праведний гнів», «спортивна злість». Такі переживання часто необхідні для того, щоб упоратися зі складним завданням чи відстояти свої погляди. Гнів виникає у відповідь на ситуацію, що людині не подобається, що висуває перешкоди на шляху досягнення мети. Тоді відбуваються зміні на тілесному рівні: підвищується серцебиття, напружуються м’язи, дихання стає частішим. Маленькі діти можуть кричати, битися, кидатися предметами. Трохи подорослішавши, вони починають обзиватися та плюватися. Підлітки та дорослі часто стримуються і навіть посміхаються, незважаючи на пристрасті, які вирують усередині, хоч іноді вони поводяться аж надто бурхливо.

Однак відомо, що гнів може мати і позитивний ефект — він мобілізує внутрішні сили організму. Це нерідко допомагає подолати самого себе у складній ситуації або захистити слабкого. А спортсмени в такому стані навіть встановлюють рекорди.

Як перевести гнів у мирне русло? Зазвичай дорослі закликають дитину взагалі ніколи не сердитися та жодним чином не висловлювати своїх переживань. І тоді щоразу, коли вона відчуває гнів (а не відчувати його вона не може — це фізіологічний механізм, що запускається у будь-якій ситуації, що не задовольняє людину), вона думає, що з нею відбувається щось погане, соромиться себе, внаслідок чого ще більше сердиться Однак залежно від темпераменту, особистісних якостей, а також стилю батьківського виховання одні люди сердяться переважно на себе, інші — виключно на своє оточення.

Що мають зробити батьки, щоб навчити дитину переживати гнів:·

• озвучити стан дитини;
• приєднатися до її почуттів;
• допомогти дитині виразити гнів адекватним способом;
• обговорити з нею ситуацію.

Озвучити стан дитини дуже важливо, адже вона вчиться розпізнавати свої почуття за умови, якщо дорослі їх називають. Коли батьки озвучують її почуття, дитина вже з 3 – 3,5 років не вважає себе поганою, якщо з нею відбувається щось, що не подобається батькам. Вона починає розуміти, які емоції переживає в тій чи тій ситуації: злість, сум, радість, здивування, страх тощо. І тоді з’являється можливість вибору: можна проявити переживання різними способами.

Якщо дитина на щось помітно розсердилася, то батькам важливо сказати, що вони бачать її стан: «На мою думку, ти гніваєшся… (на когось чи на щось)». Якщо дитина звикла звинувачувати в усьому інших, вона досить швидко яскраво опише, які погані люди її оточують. А от дитина, яка приховує свої переживання, може одразу не зізнатися, що трапилося. На жаль, це відбувається з остраху, що батьки засудять її, тому їм доведеться докласти зусиль, щоб розговорити таку дитину. Можна просто сказати прямо: «Я бачу, що ти сумний — напевно, щось трапилось. І я хочу тобі допомогти». Можна поділитися спогадами з власного дитинства: «Коли я була маленькою, то дуже засмучувалася, якщо …» — далі наводиться ситуація, подібна до тієї, що сталася з дитиною.

На жаль, дорослі здебільшого не намагаються приєднуватися до почуттів дитини, обходять стороною цей важливий момент і одразу починають давати поради. Потім, правда, дивуються, чому після їхніх корисних і правильних рекомендацій замість подяки чують докір: «Ти мене не розумієш!». Річ у тім, що лише приєднавшись до почуттів дитини, дорослі допомагають їй від них звільнитися, заспокоїтися та відкритися для конструктивного обговорення.

Коли дитина сердиться, вона часто говорить про те, як би хотіла помститися кривднику. Інший варіант поведінки — щира віра в те, що життя тепер закінчилося і вихід лише один — померти. Обидві реакції засвідчують сильні почуття Батькам у таких випадках варто говорити, що вони розуміють емоції дитини. Наприклад: «Відчуваю, ти такий злий, що готовий добряче допекти своєму кривднику». Або «Коли потрапляєш у неприємну ситуацію, та ще привселюдно, справді хочеться крізь землю провалитися». Такими коментарями батьки, з одного боку, демонструють дитині свою готовність вислухати та підтримати, а з іншого — розширюють її уявлення про те, що конкретно зачепило та спровокувало гнів. Адже дитина часто не розуміє, що саме її так сильно розсердило. Тому важливо, щоб дорослий проводив такі логічні зв’язки. І бажано робити це не на піку роздратування дитини, а після того, як вона заспокоїться. Допомагаємо дитині виразити гнів адекватно.

Гнів закладено в людині природою для того, щоб вона могла себе захистити у випадку небезпеки.

Якщо гнів постійно стримувати, то напруга починає накопичуватися в певних зонах тіла, через це виникають м’язові спазми. Невдовзі з’являється погане самопочуття, біль, дитина стає неуважною, плаксивою та роздратованою. Тому так важливо своєчасно «звільнитися» від гніву та злості. Зрозуміло, що битися, лаятися, кусатися, плюватися є забороненими прийомами. Однак важливо, щоб відбулася реальна дія. Можна запропонувати певним звуком або рухом виявити злість, яку вона переживає в даний момент. Нехай це буде:

• крик, вереск;
• ·гарчання;
  тупотіння ногами;
• Биття подушки;
•  кидання м’яких кубиків об стіну.

Також можна намалювати свій гнів, а потім пошматувати малюнок. Добре, якщо батьки зроблять те саме разом із сином чи донькою.

Обговорюємо те, що відбулося.

         Після того як дитина втішилася, необхідно в спокійному тоні обговорити, що насправді її так роздратувало. Адже всіх, наприклад, штовхають, однак не всі через це зляться. Здебільшого за такими сильними емоціями приховують переживання, пов’язані з власною невпевненістю, бажанням бути лідером, завоювати повагу ровесників тощо. Якщо виявити справжні мотиви та потреби, можна знайти спосіб їх задоволення.
У кожній родині може бути свій «законний» спосіб вираження злості. Окрім перерахованих варіантів, можна, наприклад, ще раз пригадати всю ситуацію та придумати різні варіанти її завершення.

Завдання дорослих: навчити малюка виражати свої почуття адекватно та цивілізовано.

         Якщо такої схеми дотримуватися постійно, то дитина навчиться справлятися з гнівом. Вона також буде розуміти, що з нею відбувається та зуміє поясніти це іншим. Зможе виражати злість у прийнятний спосіб, без шкоди для себе та інших. І що важливо, вона засвоїть для себе різні варіанти виходу зі складних ситуацій.

02.02.2023  Консультація для батьків:

«10 причин обіймати своїх дітей частіше»

     Доведено, що дитина, яку в родині часто обіймають, пригортають до себе і цілують, менше хворіє, має міцний імунітет, виглядає більш щасливішою та стійкою до стресових подій в її житті. І це неспроста, адже під час таких обіймів в людині виділяється так званий «гормон довіри» (окситоцин) — він в тілі людини зміцнює відчуття безпеки (захищеності) і довіри до оточуючих. І навіть щоденні, короткотривалі обійми в родині перед тим, як дитина іде до школи, чи садочка, роблять ваші взаємини з дитиною більш міцнішими і надають їй і вам гарного настрою на цілий день.

А коли ви впродовж дня до двадцяти разів обіймете свою дитину, це зміцнить її імунітет і ваша дитина не лише буде менше хворіти, але й буде досягати кращих результатів у навчанні.

 10 причин чому корисно обійматися:

1. Обійми роблять нас щасливими! Коли ми обіймаємо іншу людину, наші залози в організмі вивільняють відомий вже нам гормон, а він, згідно з науковими дослідженнями, пов’язаний зі «щастям».

2. Обійми лікують від стресу! Знову ж таки, щирі обійми, збільшуючи рівень «гормону щастя», знижують рівень «гормону кортизолу» в організмі. А всі ви знаєте, що високий рівень «гормону кортизолу» призводить до надлишкової ваги і навіть такої хворобі, як діабет.

3. Діти потребують обіймів стільки ж, скільки води та їжі! На думку дослідників Гарвардського університету обійми нормалізують всі фізіологічні процеси в організмі дитини, які необхідні для її розвитку. 

4. Обійми роблять учнів успішними у навчанні! Діти, які отримують підтримку від оточуючих, краще навчаються і стають добрими та чуйними в класі.

5. Обійми покращують будь-яку гру! Вчені Каліфорнійського університету Берклі (англ. University of California, Berkeley) довели, що чим більше між членами команд обіймів один з одним, тим більше шансів у команди на перемогу. 

6. Коли багато обіймів в родини, всі менше хворіють! Фізіологи встановили, що обійми стимулюють вилочкову залозу, а вилочкова залоза є центральним органом імунної системи організму, що в свою чергу регулює вироблення лейкоцитів, які підтримують наше здоров’я.

7. Обійми найкращі допоміжні ліки від хвороб! Дослідники з Університету Ка́рнеги — Ме́ллона (англ. Carnegie Mellon University; CMU) довели, що люди, які під час хвороби отримували більше обіймів, мали менш виражені симптоми цих хвороб і швидше одужували.

8. Обняте серце — це здорове серце! Дослідження Університету Північної Кароліни показали, що щирі обійми спонукають до більшого приливу крові серця, що допомагає знизити частоту серцевих скорочень.

9. Закохана пара, яка часто обіймається — це щаслива пара! Закохані, які відчувають любов своїх партнерів через фізичну прихильність, мають більш високий рівень вже відомого нам «гормону щастя», а тому більше довіряють один одному, а від так — є найщасливішими.

10. Просто, не вимовляючи ні слова, обійми! Нехай хтось знає, що ти дбаєш про нього. За словами Дачера Келтнера, професора психології Каліфорнійського університету, ми ототожнюємо любов з простим людським дотиком. Уявіть собі, скільки любові може бути від великої кількості обіймів. 

Отож, давайте більше обійматися!     

Рекомендації батькам, для навчання малюків

                                                              самостійно одягатися.                                                         

              

БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ: 

"ЗИМОВІ ІГРИ НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ"

 

   09.01.2023  Консультація  для батьків:

 «Загартування дітей вдома»

 

Все частіше серед лікарів педіатрів і молодих батьків виникають питання з приводу загартовування дитячого організму. Для багатьох загартовування складається тільки з обливання водою та інших нехитрих водних процедур. Однак, підхід до такого типу загартовування, яке не тільки сприяло зміцненню організму здорової дитини, але і могло бути застосоване до дітей з рядом хронічних захворювань, викликає багато суперечок. 

З якого віку починати загартовування

У перші дні після народження дитини можна починати загартовування, попередньо порадившись з лікарем на предмет протипоказань і здоров’я дитини. Якщо дитина здорова і лікар не бачить причин не починати процес загартовування – можете сміливо починати.

Розглянемо. як проводиться загартовування дитини дошкільного віку. Гартують процедури – це комплекс оздоровчих заходів. Коротко нагадаємо вам основні принципи загартовування для дитини дошкільного віку:

Температура повітря в приміщенні, де знаходиться дитина, повинна бути 17-19 градусів.

Кімнату, де перебуває дитина, взимку провітрюють 3-4 рази на день, у тому числі перед сном, а влітку вікно або кватирка при гарній погоді повинні бути відкриті постійно.

Дітям проводяться повітряні ванни по 10-15 хвилин при зміні білизни після денного та нічного сну, а також під час ранкової гімнастики і вмивання.
Бажано організувати денний сон на відкритому повітрі на веранді або при відкритих вікнах круглий рік.

Дитина повинна гуляти 2 рази на день по 3,5-4 години при температурі повітря від -15 до +30 градусів. Одяг підбирають залежно від характеру прогулянки і пори року.

Умивання водою температурою 14-16 градусів. Миють обличчя, шию, верхню частину грудей і руки вище ліктя.

Загальне обливання або душ після прогулянки при температурі води 34 градуси на початку загартовування з поступовим зниженням до 24 градусів.
Миття ніг водою при початковій температурі води 28 градусів з поступовим зниженням до 16 градусів. Загальна ванна 2 рази на тиждень при температурі води 35 градусів.

    НУМО -  це ваш помічник із розвитку   дитини 3 - 6 років у садочку або вдома,   розроблений залученими експертами   ЮНІСЕФ та Міністерства освіти і науки.На сайті є матеріали для батьків, опікунів та вихователів, які разом щоденно докладають зусиль задля гармонійного розвитку  дошкільнят.

Ось що ви знайдете на цьому сайті:

Тут – дитячий садочок онлайн, анімаційні ролики про навички дошкільнят і корисні мультфільми, щоб діти розвивалися навіть в умовах призупинення освітнього процесу.

Тут – можна ознайомитись із вагомими 16 навичками, які важливо опанувати дитині 3-6 років. Кожна навичка містить прості й короткі поради для щоденної практики на 5 хвилин. До кожної навички є повчальне анімаційне відео.

Тут – інтерактивні тести для батьків та опікунів і пізнавальні матеріали для роботи з дошкільням удома.

Тут – тест для працівників садочків, який дасть змогу перевірити себе й визначити зони росту, а також бібліотека знань, що постійно оновлюється.

12.12.2022  Консультація для батьків:

"Як вибрати книгу для дитини"

       Деякі з нас, заходячи в книжковий магазин і збираючись вибрати книгу для дитини, розгублено дивляться на полиці та не знають, що саме підібрати. В голові виникає безліч питань: « Що сподобається моїй дитині? », « Вибирати класичні або сучасні твори? », « Які автори є популярнішими? » і багато інших. У цій статті ви дізнаєтеся, як правильно вибрати книгу для дитини, чим керуватися та до яких порад прислухатися.

Останнім часом увага наших дітей повністю переключилася на комп'ютери, смартфони, планшети, та інші гаджети, тому, у батьків виникає природне бажання долучити чадо до читання та привити любов до цього заняття на все життя. Починати роботу потрібно з раннього дитинства, щоб малюк звикав спочатку слухати невеликі твори, розглядати барвисті сторінки із зображенням героїв, а потім прагнув сам навчитися читати, щоб більше не просити вас про це.

У цій справі важливо зацікавити, тому, щоб вибрати книгу для дитини, необхідно в першу чергу спиратися на її вік. Наступна класифікація допоможе вам зорієнтуватися у величезному світі дитячої літератури та підібрати достойну річ:

2-5 років. Вірші, потішки, пісеньки, частівки, лічилки – це те, що з великим захопленням слухають і швидко запам'ятовують дошкільнята. Радимо супроводжувати віршований фольклор ритмічними рухами та навіть танцями. Також в даному віці « на ура » сприймаються різні невеликі за обсягом казки: 2-3 роки – про тварин, 4-5 років – чарівні, 6-7 років – соціально-побутові. Не забувайте, що ілюстровані яскраві книги не залишать дитину байдужою.

6-8 років. Дітки даної вікової категорії вже мають можливість самостійно прочитати розповідь або казку з більш складним, закрученим сюжетом, де присутня велика кількість дійових осіб.

9-13 років. Настає період, коли в середньому шкільному віці прокидається інтерес до науки, конкретним історичним особистостям та історії в цілому. Казка та магія відходить на другий план, поступаючись місцем реальним людям. Перевагу крім цього надають книгам про однолітків.

14-18 років. У підлітковому віці відбувається чіткий поділ на книги для дівчаток і для хлопчиків. Це визначається наявністю будь-якого хобі, захоплення, кола спілкування і т.д.

Підбирайте твори вітчизняних і зарубіжних авторів: як світових класиків, так і молодих новаторів.

Дана інформація носить рекомендаційний характер, тому що в будь-якому випадку, ваша дочка або син дадуть знати про те, що їх більше приваблює, про що вони хочуть дізнатися та за якою книжкою провести вільний час.

 

10.11.2022 Консультація для батьків: 

«Сім’я – найдорожчі люди для дитини» 

Сім’я — це найближчі та найулюбленіші люди, це наш будинок, де нас завжди чекають з нетерпінням.

Cім’я відіграє в житті кожної людини, на мою думку, найважливішу роль. З самого народження нас оточують найрідніші люди — мама й тато. Вони нас вчать всьому: ходити, говорити, думати. Вони годують нас, одягають, піклуються про наше здоров’я. Вчать бути добрими, чемними, виховують нас.

У родині мають бути довірчі відносини. При цьому всі один одного люблять, поважають, розуміють і завжди готові допомогти, що б не сталося. Але, на жаль, не всі сім’ї такі. У деяких сім’ях найближчим людям не вдається знайти спільну мову, вони постійно ображають один одного, лаються. Іноді трапляється, що і б’ються. А ще бувають сім’ї, в яких панують байдужість і нерозуміння. Ніхто не цікавиться проблемами або справами своїх близьких, живуть як чужі люди.

Значення сім’ї в житті людини

Я вважаю, що всі люди мріють про щасливу родину. Але для цього кожен з її членів повинен докласти багато зусиль. В першу чергу, потрібно поважати один одного та вміти слухати. Адже без взаєморозуміння ніколи не буде добрих відносин. Ніколи не можна сприймати один одного в сім’ї як належне. Адже часто бувають сварки й конфлікти, коли ми робимо рідним боляче, ображаємо їх. При цьому не поспішаємо просити вибачення. Сподіваємося на те, що рідні все зрозуміють. Так не повинно бути! У сім’ї теж ніколи не можна забувати про ввічливість. Треба намагатися завжди бути добрими й ніжними зі своїми близькими.

Щоб уникати конфліктів в сім’ї, потрібно завжди пам’ятати, яке значення вона має в нашому житті. Без сумніву, без неї нам було б дуже погано. Це те місце, де тебе завжди чекають з нетерпінням. Де радіють разом з тобою твоїперемогам і досягненням. Тутзавжди можна розраховувати на допомогу.

 Адже тільки найближчі й найрідніші люди ніколи не кинуть тебе в біді. Батьки — це ті люди, які готові дати пораду в будь-якій життєвій ситуації. Вони допоможуть і з вибором професії, і з вибором наряду для першого побачення. Сім’я — це особливий світ, де все таке рідне й улюблене. Це найрідніше та найзатишніше місце на землі.

03.11.2022 Поради батькам

Щаслива родина - Щаслива дитина!

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений - її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це - та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це - розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що поруч.

(Януш Корчак)